Ісус Христос
був опортуністом.
Тому, що серед дев’яти його учнів
був Іуда.
* * *
Коли зорі
після тисячі пасажирських літ
досягають землі удень,—
я їм не заздрю.
* * *
Світло — то час.
Тільки нам важко думати про велике.
* * *
Якщо болить серце —
тобі, друже, поталанило.
* * *
Людські очі
нас завше точать.
Але ж ми про те забуваємо?
* * *
Вітальні листи
Завжди приймаються одностайно.
* * *
Земля — добра і недобра.
Одночасно.
Яким же мені
Бути накажете?
* * *
Бідний плащ!
Що він думає,
Висячи на кілочку?
* * *
Народжуючи,
Нас не питають.
А жаль…
* * *
За всі рішення партії —
принаймні років на 50 уперед
голосую обома руками.
* * *
Нескромно кричати
про невмирущість предків.
Відомо ж,
що б вони робили
без нас.
* * *
Коли у людства розвинеться
всепланетний патріотизм,
шовінізму більше не буде?
* * *
Зорі існують на те,
щоб утверджувати людське безсмертя.
сьогодні бачиш неолітичні зорі.
А зірка бачитиме тебе
в комунізмі?
* * *
Обачні!
Золота середина —
найнебезпечніша.
Ви ж бо подвійні вороги!
* * *
В епоху розгорнутого
будівництва комунізму
на нас дивляться
мезозойські зорі.
* * *
Коли б Сталіну
збрили завчасно вуса,
геній скидався б
на ховрашка.
Коли б світло
поширювалось із швидкістю
300 тисяч кілометрів за секунду,
кожен промінь
нагадував би кручений панич.
* * *
Кожен єврей — пророк.
Навіть без бороди.
* * *
Обійти самого себе —
від потилиці аж до пальців —
важче, ніж Київський
ботанічний сад.
* * *
Тітці закортіло цілинної романтики,
а в сільраді паспорта не дали.
* * *
Коли люди писатимуть книги
принаймні ще кілька століть,
що робитимуть наші нащадки?
* * *
Гострити ніж
Людей научили зойки.
* * *
Будинки — філософи!
Наймудріші філософи.
Бо мовчать.
* * *
Вугілля — це чорне золото.
Коли не зважати
на запилення
і радикуліт.
* * *
Кожен кат
любить червоне вино,
нагріте до 36°.
* * *
В армії
я збагнув,
що таке
Вітчизна.
* * *
Годинник!
Моя пекельна машинко!
Ти так страшно мовчиш!
Ти небезпечно слухняний!
І коли мені радісно,
ти як старий Горі о
візит наносиш!
* * *
Я розграбований
До самих ребер
Навіть дивно,
Що у мене лишились губи.
* * *
Німі — багаті.
Коли ж вони
Ще й не бачать —
То наче Крези.
