Розцвів тюльпан і душу втішив,
брунатний і цупкий пиляк,
всі шість пелюсток порозпростав
одлегло і розлого так.
Розцвів тюльпан — я в нього в гостях,
до пригощання він мастак,
лилове листя подовгасте,
стебло м’язисте — гнеться зчаста
на ошелешених вітрах.
Довкола нього лиш братки,
вже при землі — цвітуть химерно,
просторять листя нагідки,
і амарант, як ненажерний,
зискує з Божої руки.
Та понад ними лиш тюльпан
князює, звеселяє лан.
- Наступний вірш → Василь Стус – Стовбури сосон – як стогони білі
- Попередній вірш → Василь Стус – Мій навіжений Боже
(Оцінок ще немає)