Рятуючись од сумнівів,
б’ю телеграму собі самому:
в час коли весь радянський народ
і все прогресивне людство готується
гідно зустріти черговий з’ізд кпрс,
бажаю тобі великих успіхів,
щиро заздрю, що ось уже тридцять років
ти живеш у найщасливішій у світі країні.
Але й після цього досада не минає.
Тоді я примушую себе пригадати,
що міжнародна обстановка
сьогодні складна як ніколи
і заспокоююсь.
- Наступний вірш → Василь Стус – Молочною рікою довго плив
- Попередній вірш → Василь Стус – Як страшно відкриватися добру
(Оцінок ще немає)