Сердяться всі й мовчать,
хоч гукаю невпинно:
Вороже, добрий день!
Добрий день, друже!
Марно пробую навпаки:
Добрий день, друже мій!
Вороже, добрий!
Друже — вороже! ну бодай —
вороже — друже! —
ну бодай хоч слово скажи!
Обидвоє шаліють.
День поганий збуває друг,
а мій ворог — щасливий.
Тільки в мене — одне і те ж:
тут і сонце, і хмара,
тут і сніг, і гроза, і град,
тут і залива й спека.
Шкода: ящірки довга тінь
геть стікає в шпарину.
- Наступний вірш → Василь Стус – Він наступав мені на п’яти
- Попередній вірш → Василь Стус – Ой не жаль мені
(Оцінок ще немає)