Василь Стус – Щось сталося мені: Вірш

Щось сталося мені — геть облягло знесилля
і сни мене біжать і щемна ніч гнітить.
На ліктях підвелась зоря, мов породілля,
і дух мій скорчився — і корчами кричить.
Ступай-но в дивен день, як дивен див кошлатий,
блукай межи дерев, де погорою рев.
Так серцю хороше, що гріх не напитати
дороги потерчат, лісовиків і мев.
Щось сталося мені — зайшов бузковий безум,
бо зацвіли братки по цих сумних грядках.
Будь за сестру мені, косичена березо,
за брата, клене, будь, за серце, все в сльозах.
Скажений, стій і стій! Не піддавайся кличам.
О не стенайсь, душе! Уходь у береги.
Нехай живлом весни ми очі возвеличим
і вступляться в серця нам зайдами боги.