Сховались голубі гаї
за бурими горбами.
Є сто шляхів — і всі мої.
Піду стома шляхами.
Нехай для тебе суть твоя
пробуде невідома.
Хай віддає нас течія
і доброму і злому.
Поневажай свої жалі,
допоки серце зріє,
допоки на твоїм чолі
твоя зоря шаріє.
- Наступний вірш → Василь Стус – І сто подоб нуртується
- Попередній вірш → Василь Стус – Яке жорстоке ти, пізнання
(Оцінок ще немає)