Василь Стус – Скільки віри задарма, нас ошукано: Вірш

Скільки віри задарма, нас ошукано: братове,
ані краю, ані мови, ані нас уже нема.
Край небесного царя, мертве царство супокою,
не угнатись за тобою і не дати хабаря,
і не дати відчіпного, подорожніх — не беруть,
заплітається дорога, та, котрою в світ ідуть.
Затихає білий світ, край коханий затихає,
що клене і проклинає, замість слати нам привіт.
Замовкає білий світ.
Полишились матері і дрібненькі з ними діти,
ані туги не подіти, ані збути з серця мук.
Тільки рейок перестук — де жінки й дрібненькі діти?
Ані туги не подіти, ані збути з серця мук.
Поблукаєм до пори, до пори до опівночі,
тільки в огні світять очі, не уникнути мари.