Скінчились страсті по тобі —
земна, оманна оболонко.
Так тонко сон пряде, так тонко
мій світ прядеться у журбі.
І по тобі скінчились страсті,
земна, оманна оболонко.
І не держу надії в бозі,
коли пірвався в за-світи.
Там жовте сонце, наче сонях,
в страпатих пелюстках кружляє
і ними дивиться у безмір
свій сон вигадує собі.
Народжені мої бажання,
усенестерпні, всеголодні,
такі вітри зняли довкола,
що все несеться шкереберть.
У чому мати народила
стоїть король моєї мрії —
і надовкола ллє проміння.
Світ променіє королем.
