Смерк одміняє день.
Запалюй свічку.
Поштурхай дрова в грубі
і чекай,
коли наляже на чоло потома.
Оце і є воно: ані душі.
Лиш ти
й вогонь у грубі
і свіча
об’яснена
отак ясним стражданням,
об’яснене єство, допіру тьмаве.
- Наступний вірш → Василь Стус – Рій метеликів пізніх світить
- Попередній вірш → Василь Стус – Модрини обрію – нерівні
(Оцінок ще немає)