Снить любов’ю любов, а Вітчизна — вітчизною,
а дорога — дорогою, а метою — мета.
Снить притлумлена злість моя злістю залізною,
і самотністю марить моя самота.
Двійником я живу у подвійному світі,
не збагнути, де я, а де світ, а де тінь,
що ти — щастя пізнав чи своє лихоліття?
Височінь це небесна? Чи пекла глибінь?
Сню собою, мов сном, або матір’ю марю.
Україна — по лицях, акцентах, стовпах.
Наслухаючи трудного серця удари,
що небавом ударить — оберне на прах.
- Наступний вірш → Василь Стус – На історичному етапі
- Попередній вірш → Василь Стус – Тепер шукай – між недругом і другом
(Оцінок ще немає)