Вірші класиків > Василь Стус: Вірші > Василь Стус – І сотні літ, і тисячі – недоля

Василь Стус – І сотні літ, і тисячі – недоля: Вірш

І сотні літ, і тисячі — недоля.
І дня недолі — тільки ти і ти.
Тополею спинилась серед поля
твоя любов. І в посвисти пусті
ввійшла, як дзеркало, як тлумлене свічадо,
як чад віків, як туга, як сльоза.
Убога долу гнеться рогоза,
і налягає невідома знада.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
0 Василь Стус
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Василь Стус – І сотні літ, і тисячі – недоля":

Читати схожі вірші:

  1. Василь Стус – Ліс заіскрів у сотні горл
  2. Василь Стус – Крізь сотні сумнівів я йду до тебе
  3. Василь Стус – Сотні збавлених марне днів
  4. Василь Стус – Оце збавляння довгих літ життя
  5. Василь Стус – Вже тридцять літ
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Василь Стус – І сотні літ, і тисячі – недоля: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.