Сотні збавлених марне днів —
ось життя рівновага.
Отже, рушили, взявши гнів
у руки — напереваги.
Це — як армія, як дисцбат
за образу сержанта.
Тут навчайся стати до чат
коло свого таланту.
Отже, рушили! Почала
вже чманіти од чаду
віра, бо не вперед пішла
путь твоя, а позаду
пам’яті. Наганяй літа,
ті, що збавили віку.
Пелена заслала густа
тобі погляд, каліко.
На ісході ти ісходив
життьові всі причали?
1О96 днів —
це багато чи мало?
- Наступний вірш → Василь Стус – Ці яблука тримала у руках
- Попередній вірш → Василь Стус – Гаряча ложка юшки
(Оцінок ще немає)