Спішу до тебе навмання —
дасть Біг — і стріти вдасться,
білоголове зайченя,
цупкий клубочку щастя.
Повз кучугури снігові,
дроти і загороди,
де плещуть тугою живі
гаї, озера, броди.
Ти зрідка в мій заходиш сон
уже напівзабутий,
а ледь ослонишся з ослон —
і ані відітхнути.
Такий дрібний став білий світ,
і все дрібне у ньому,
і я здрібнілий шлю привіт
синочкові дрібному.
- Наступний вірш → Василь Стус – Три дороги довкруги
- Попередній вірш → Василь Стус – Світанок стиг на сході, неначе мертвий птах
(Оцінок ще немає)