Спішить, смертельна буде
ця на колесах ніч
і сонце вже не буде
тулитися до віч.
За кількома замками
я ворог і вражин
все чую — день за днями
спішить маленький син.
Дружина десь голосить,
зануривши біду
в подушку. Долю просить
скажи: чого я жду?
Десь мати почорніла
десь батько, наче ніч,
а світ — такий мій милий —
жбурнули до узбіч.
Етапи й перегони
солдати, варта, пси
справляй живі покони
під мертві голоси.
- Наступний вірш → Василь Стус – Я вже як мертвий
- Попередній вірш → Василь Стус – Співає плоть і тужить плоть
(Оцінок ще немає)