Так, Сталін був тиран. Але шкодую —
Чом він не знищив вас, своїх співців —
Отих, котрі тягнули алілуя
За іродом в кривавому вінці.
Чом ви тоді у гріб не відійшли,
Ви, що колись його лизали стопи.
Ви б трохи вбереглися б од хули,
Бо чесність є і в вірності холопів.
Чом ви тоді не вмерли, лицемірні,
Чом ви тоді у гріб не відійшли —
Ви б трохи збереглися од хули —
Нехай холопи, та холопи вірні!
Чи вам не сором проклинать вождя,
Чи вам не сором зраджувати двічі,
Не соромно дивитись людям в вічі
І знов хвалить, і знов потиху ждать?
Щодень я чую твій спізнілий крик
І сам кричу, шаліючи од злості:
“Вернися, Сталін, завітай хоч в гості
І вирви з горла чорний їх язик”.
- Наступний вірш → Василь Стус – Осінь крилами в груди б’є
- Попередній вірш → Василь Стус – Брунькуються акації
(Оцінок ще немає)