Сподівання довгі —
розуму корозія.
Безнадія гірша —
смерть жива.
Тільки — я не вмер ще.
Тільки — на дорозі я.
Тридцять згадок-років —
все одні слова.
Так виразно чувся,
так любив оракулом,
мучився наочно так —
все вода.
Увігналось горе
осиковим наколом.
Ледь зогледівсь тільки —
горе не біда.
Не злякався долі —
так мені, несправжньому,
смерті забагнулося,
як буття.
- Наступний вірш → Василь Стус – По кому – подзвін
- Попередній вірш → Василь Стус – Коли летиш, відчувши раптом крила
(Оцінок ще немає)