Спи. І не думай. Склепи свої очі. І спи.
Навіть як сон не заходить — склепи свої очі.
В снінні спізнаєш натхнення години урочі.
Ну, а не можеш спізнати — лежи і терпи.
Світ збожеволів і рве посторонки румак.
Нагло розскочився обрій. І ніч безберега
ламле рамена гінкі. Йде по шерезі шерега,
бачиш життя твоє суєтне рушило вспак.
- Наступний вірш → Василь Стус – Довкола зайченяти
- Попередній вірш → Василь Стус – Мені твій голос пролунав
(Оцінок ще немає)