Сувора арифметика неволі,
косопис туги, куби забуття.
Шукай, немов чотири вітри в полі,
утятої дороги вороття.
Куди й пощо? Куди й пощо? Намарне.
Повернення не буде вже повік.
Встає зі сходу хиже сонце ярне
і будить звіра горла дикий гук.
- Наступний вірш → Василь Стус – Так тонко-тонко веде музика
- Попередній вірш → Василь Стус – По голубих лугах, мов голуб
(Оцінок ще немає)