Світання — мов яйця пташині,
кволі, спроквола сині,
що випали з гнізд і щебечуть
і крильцями тріпотять.
Оце голубе молодило —
пливе і пливе — не до краю
і не до кінця — щоб нагально
душу втопити сліпу.
А присмерк крутоберегий
роздався — аби в улоговину
сяєво сяєва сяйва
ввігналось, мов пружна стріла.
- Наступний вірш → Василь Стус – Цей білий грім снігів грудневих
- Попередній вірш → Василь Стус – І стіл, і череп, і свіча
(Оцінок ще немає)