Світанням явлена діброва
заговорила кольорово.
Дороги — ніби леза шпаг,
залив вогнем — Господь чи маг?
А що то за похмурі тіні
тріпочуть на озерній сині?
І де твоя промежи них,
котрою ти повільно стих?
Оця найперша, ледь помітна,
така убога і маркітна?
Чи друга, як рілля масна,
така сумна і голосна?
Чи третя, що набрала моці,
і, дійшла, має щось на оці,
бо ранком явлена діброва
заговорила кольорово?
- Наступний вірш → Василь Стус – Ти ще живий, та на самому споді
- Попередній вірш → Василь Стус – Мені наснився тихий сад
(Оцінок ще немає)