Святим хрестом востаннє осінив
свій плинний дух — і рушив на дорогу,
аби навік сподобитися [нерозб.]
котру значив нам Бог спередвіків.
Так славно він життя своє прожив,
на многотрудну стаючи Голготу,
зустрів належне був страсну суботу,
а вдосвіта, стражденний, опочив.
І подвиг закінчився той. Печаль
зійшла імлою над ординським лісом.
Заповідався богом, стався бісом
в пустелі, що ридає між проваль.
- Наступний вірш → Василь Стус – Ту пахне лугом і журбою
- Попередній вірш → Василь Стус – Нам не минається дорога
(Оцінок ще немає)