Так незбагненно белькотять тополі,
так хижо сонце свище над Софією,
і віщий вітер Видубичів носить
в твоїх очах ослаблих пам’ять літ.
- Наступний вірш → Василь Стус – Кружеляють трамваї
- Попередній вірш → Василь Стус – В житті вже так ведеться по-дурному
(Оцінок ще немає)