Тріпочуться троянди, мов живі,
обтяжені дощем, шаріють з ранку.
Вертай до хати, вилюби коханку
і обцілуй — від ніг до голови.
Про все забудь, коли з її долонь
спиватимеш молозиво кохання.
Тріпочуться троянди спередрання
і спить, як породілля, оболонь.
- Наступний вірш → Василь Стус – Мені наснився тихий сад
- Попередній вірш → Василь Стус – Ти сам? Напризволяще?
(Оцінок ще немає)