Три дороги довкруги,
надовкола три дороги,
а четверту, слава Богу,
оступили за борги.
Де подітися — нема,
де податися — не знаю,
і на п’яту навертаю,
але п’ятої — чортма.
Світе, завеликий ти,
і пробудь як завеликий,
але ґвалти, але крики,
смолоскипи німоти.
І немає стерпу нам,
щоб удвох сусідувати.
Ти мій отче, ти мій брате,
роздаруйся — всім куткам.
Оберего оберег —
ти мені ланцюг смертельний,
світе ясний, світе зельний
зачарованих шерег.
- Наступний вірш → Василь Стус – Зелена ряска на жовтавих лапах
- Попередній вірш → Василь Стус – Спішу до тебе навмання
(Оцінок ще немає)