Василь Стус – Три людожери – три надії: Вірш

Три людожери — три надії.
Три чорні, наче галич, віри.
Кому ж віддатися? Кому
Ще недовірено довіритись?
Є все. Є навіть більше. Є
Чого й не треба — є безмірність
Моєї сили, пожиєм
І випростаємось. І звіримось.
Я вірю в віру. Вірю в долю.
І вірю в рок, як в рев гармат.
Я ріс — і триста літ назад
Був і дратливий, і безволений.
Є жовта пляма — десь углиб
Не закурись. А стань — надалі.
Є горді і круті печалі,
Є дзвони днів і дзвони шиб,
Довгоголосся діатриб
І требні витребені трати.
Є галаморено-густа,
Повстала з псованих повстань
Печаль, заставлена за ґрати
Для вивірянь. І остигань.
І стегон. І стегнастих жил.
І навіть вір.