Ту пахне лугом і журбою,
ту пряжить сонце навісне,
а чорний крук над головою
над молодою промайне.
І сниться сон і тихе бдіння
мене колошкає, мов мак,
з небес зіходить благостиня
і креше душу вурдалак.
Відмерехтіло перехвилля
молок, біліших маячні,
росте потомою зусилля,
що бурить, бурить нас вві сні.
- Наступний вірш → Василь Стус – Ступаю линвою
- Попередній вірш → Василь Стус – Святим хрестом востаннє осінив
(Оцінок ще немає)