Твоє життя минуло й знебуло.
І гусне крик. Довліє злоба дневі.
І спроневіра спалює чоло,
і дивен див біжить поверхи древа,
і ніч біжить — поверхи давніх днів,
і тінь лягла на заволоку часу.
Поезіє, красо моя, окрасо,
я перед тебе чи до тебе жив?
- Наступний вірш → Василь Стус – На схід, на схід
- Попередній вірш → Василь Стус – О земле втрачена, явися
(Оцінок ще немає)