Ти десь за край світу, як птаха моя білогруда,
солодкомолока, два ока — мигдалі сумні.
Сподіюся щастя. Сподіюся дива. Сподіюся чуда
на цій чужинецькій оцій навісній стороні.
Як тяжко ці сопки на серце на хоре лягають
і небо обнизе всідається м’яко на діл,
а наші серця — все чекають, чекають, чекають,
а стерпу не стане — то виб’ються зовсім із сил.
- Наступний вірш → Василь Стус – Отам гора піщана і море і байрак
- Попередній вірш → Василь Стус – Тут, скраю всіх країв, посеред дня
(Оцінок ще немає)