Ти освідчувалась очима,
ти освідчувалась плечима,
ти освідчувалась устами
і мовчала.
Ти мовчала, як ніч зав’южна,
ти мовчала, як піч, натужно,
ти мовчала, як м’яч, безпам’ятне,
ти кричала,
ти кричала — і сосни сохли,
і зволожені горла грілись,
ти кричала — світи струміли
кучеряво-сполохано,
і гойдалося сонце в небі,
на землі дерева гойдались,
ти безстидницею услід мені
завстидалась.
- Наступний вірш → Василь Стус – Ще думалось: перейдена дорога
- Попередній вірш → Василь Стус – Режисер із людожерів
(Оцінок ще немає)