Ти підійшла — а я тебе не ждав.
Не сподівався, що аж так нагально,
знаку ані подавши — все відтрутиш,
щоб заступити всесвіт мій цілий.
Так, світ тобою став. Ти — стала світом
чужим, як ти. Німим, як ти. Як ти —
непроханим. Та чую — жаль обох вас
уникнути — чи брата чи сестри.
- Наступний вірш → Василь Стус – І віщий голос подали вітри
- Попередній вірш → Василь Стус – Немов нурець, що цілив просто в смерть
(Оцінок ще немає)