Ти раптом вирвалася з щирості
із дружби вирвалась на волю,
і наказала серцем вирости,
щоб окошитися любов’ю.
Увесь полонений, рабований,
і підупалий, і піднеслий,
я був, немов на смерть рокований
ачи для радості воскреслий.
- Наступний вірш → Василь Стус – Заходь за край, душе безмежна
- Попередній вірш → Василь Стус – На відстані од себе – я вертав
(Оцінок ще немає)