Василь Стус – Ти що казав: Вірш

Ти що казав? Зараза — що казав?
Як кулі клацали, мов вовчі жовті ікла
Ти обіцяв — навіки зав’язав
Біль-білий день, то й світу вже не видко?
Ти що казав? Що в зашморг затягнеш
Мене, моїх дітей, мою дружину,
Всіх націоналістів з України,
Фашист червоний, землю забереш
І на платформи — в болота сибірські.
Людські кістки — на добриво візьмеш.
Ти що казав — ти в тишу закуєш
Оцей кортеж оскаженілих тигрів?
Я ворог — так. На полум’ї тортур
Мене огнем осяло зненавиди.
Я ворог твій. Я ворог. Ворог. Видиш,
Я — ворог твій — тобі мурую мур
Імперії. Стараюсь до пропасниці
Закручений, як равлик, в ревматизм.
Точу пісок, вишукую, як трясці,
Для тебе золота. На твій некомунізм.