Ти загубився в горі — не знайтись
у чорноводді змовклого волання,
в ропі чекань і самопоминання
і гуку, що доносить благовість.
Б’є млість. І не сягнути горових
зажурених повік: усесвіт плаче,
і свічка смерку скапує, неначе
бринить сльоза в сузір’ях молодих.
- Наступний вірш → Василь Стус – Все вужчає благенька смужка літ
- Попередній вірш → Василь Стус – Дніпра жовтозелена грива
(Оцінок ще немає)