Усе тотеж: відколи час спинився
(обмерз і скляк і став жалкий як скрик,
світ у вікні ані поворушився).
О схаменись, ти сам себе прирік
окляклим бути. Ріст назад — буває?
Пливе і молодіє з року в рік
твій вік. Аж потім плавно запливає
в дитинство смерти. В правитоки згаг.
Хто вчасно вмре — той сам себе вгадає
у слушну пору трафить його шляк.
Довірся серцю: ти ж бо сам запраг
в Дніпро улиться на семи човнах.
