Усі промацано рукописи,
кричить під пальцями душа.
Майбутнє пишеться косописом —
чекає долі відкоша.
Тож будьмо щирі, щирі, щирі!
Щонайщиріші — хай вам грець!
І чесні — до такої міри,
аби наблизити кінець
пропащій голові поета.
1Життя — неначе не було,
а тільки краєм перейшло
по бездоріжжю. Свого лету
ти так, здається, й не почав.
Якби змістилася планета,
то ти б, напевне, і не знав,
що в космосі тебе колише,
Венера щедро так горить.
Та й там душа тобі щемить,
скривавлена. А вірші пише?
- Наступний вірш → Василь Стус – Летять на мене сто людських жалів
- Попередній вірш → Василь Стус – Нарешті, слідчий ізоляторе
(Оцінок ще немає)