І в лісі гноми пружать ніч зухвало
Бадьорим стрекотом, забувши про утому,
Неначе скрашене півтонами буття
Нам повертає спогади колишні…
Ласкаве й струджене по зморенні поденнім,
Воно притишило свій денний добрий ритм,
Та ще звучить мінорною струною
Над звершеннями, мріями і часом.
- Наступний вірш → Василь Стус – Спомин
- Попередній вірш → Василь Стус – Немало люблячих тебе, народе мій
(Оцінок ще немає)