В період розгорнутого будівництва
комунізму на всьому фронті
я вийшов уранці за ворота —
бачу: крізь штахетини
коза пробує дістати цибулю
з палісадника
(у цибулі багато вітамінів
отож її садять замість квіток).
Я вжарив по ній цеглиною
і файно влучив, що аж — аж — аж.
Ось що мені згадалось і потішило,
коли ввечері я вкладався на сон.
- Наступний вірш → Василь Стус – Ми сиділи за пляшкою шампанського
- Попередній вірш → Василь Стус – Вночі його кусали блохи
(Оцінок ще немає)