Вбери-но білу сукню
на тіло на прогінне,
нехай я, переждалий,
од шалу затремчу.
Вбери пречисту сукню,
і озирнись лукаво,
і зваб мене прожогом,
аби я звисочів.
Вбери-но гарну сукню,
не дай мені уздріти
далекі перегони
пролопотілих літ.
Вбери дівочу сукню,
обдай тим сяйним сяйвом,
нехай відчую: медом
мені твій танцескік.
Вбери-но славну сукню
на тіло молодече,
на вигронені перса
і лебідь живота.
О захвате — несила
од думи продихнути:
зорить мені у душу
безсмертний погляд твій.
- Наступний вірш → Василь Стус – Верни до мене, пам’яте моя
- Попередній вірш → Василь Стус – У порожній кімнаті
(Оцінок ще немає)