Віджартувалось. Відбулось,
а ти й не жартував, не бувся,
самим собою ще не чувся,
отим, що смерком оплелось.
Зарубцювалось. Марно роки
пливли по змитих рівчаках.
Один — піднісся — зависокий,
і зависока і гидка
од нього тінь. Снується далі
за місяців грудневий край,
і ні розради, ні печалі —
жий, ненавидь, твори, кохай
у зненависті і люби
в добірній люті…
- Наступний вірш → Василь Стус – Котли закидано вугіллям
- Попередній вірш → Василь Стус – Кінотеатр стікав проходами
(Оцінок ще немає)