Вірші класиків > Василь Стус: Вірші > Василь Стус – І віщий голос подали вітри

Василь Стус – І віщий голос подали вітри: Вірш

І віщий голос подали вітри,
ласкаві ластівки зашелестіли,
мов листя лип. І крики замигтіли
мені на лицях. Годі, очі втри,
моя зажуро. Поночіє світ,
гойднувся обрій — радості й докуки.
Сідають ластівки — мені на руки.
А серце поривається в зеніт.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
0 Василь Стус
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Василь Стус – І віщий голос подали вітри":

Читати схожі вірші:

  1. Василь Стус – Мені твій голос пролунав
  2. Василь Стус – Був віщий сон: немов на катафалку
  3. Василь Стус – Чотири вітри полощуть душу
  4. Василь Стус – Бальзаку, заздри
  5. Василь Стус – Самотньо сновигає голос
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Василь Стус – І віщий голос подали вітри: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.