Вологогорлі солов’ї
світанок дрібно пантрували
з туману верби випливали
В важкому сонці м’яко вихрились
Ріллею утікала ніч
Ріллею річка пролилася
і все знесла і в світ прорвалася
крізь греблю промінням розріджену
Спішили люди на базар
Спішили коні — йшли мов грали
і гриви градом прогортали
і сухоребрі й імпозантні
суглоби шкуру нап’яли
Мішки мов діти виглядали
з-за голови, і пахло славою
плакатом пахло од боліт
- Наступний вірш → Василь Стус – Перепечалюсь я
- Попередній вірш → Василь Стус – Замало правд, коли замало дії
(Оцінок ще немає)