Вірші класиків > Василь Стус: Вірші > Василь Стус – Вона притисла до грудей

Василь Стус – Вона притисла до грудей: Вірш

Вона притисла до грудей
вкрай спантеличеного ладо
і мовила — немає ради
як положити між людей.
Біліла тіла білота.
Болила біла нагота,
журба журилась синім жаром,
а хіть аж хвицяла хвостом.
Гули підрубані дерева
і груди жалила груднева
скорбота, ніби від хреста.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
0 Василь Стус
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Василь Стус – Вона притисла до грудей":

Читати схожі вірші:

  1. Василь Стус – Вона заслухана у себе
  2. Василь Стус – Вона хилиталася цілий день
  3. Василь Стус – Вона сиділа, як княгиня
  4. Василь Стус – Цю жінку я зустрів
  5. Василь Стус – Та ось Вона: за синьою горою
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Василь Стус – Вона притисла до грудей: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.