Вона сиділа, мов княгиня,
і справу стенографувала,
а ошелешена мовчала
маленька душ зо двадцять зала,
сиділи судді і підсудні,
вони по черзі говорили —
і що ви тільки натворили,
і що ми, Боже, натворили.
Вона сиділа, мов княгиня,
і справу стенографувала,
здіймала очі, ніби жала,
і, ніби жала, опускала.
А наш наряд міліцьонерів,
заслужених відставників,
старанно причинивши двері,
злочинців дружньо засудив.
Тріщав мороз надворі лютий,
а нам і в вусі не свербіло,
маленьку залу так нагріли,
немога стало не заснути.
Вона сиділа, мов княгиня,
і справу стенографувала,
допоки вся не закуняла
маленька, душ зо двадцять, зала.
