Василь Стус – Вони в гріховності малі: Вірш

Вони в гріховності малі
спішать, куди ведуть дороги,
для себе вигадали Бога,
щоб висповідати жалі.
Раби, потугою малі,
у світ вглядаються з порога,
стоїть узвишшями залога,
з узвиш чигають круки злі.
Зайнявся день. Сумний струмок
порання цідиться крізь шпару,
і годі вигадать покару,
і годі свій вгадати крок.
Чотири мури і кілок
пекельного настачить жару,
а від Протасового яру
урозтіч вплав пливе ставок.
Занось же над собою крок,
віддайся молодій звитязі,
і на смичковім перелазі
тяжкий колотиться ставок.
Плати непам’яті оброк,
віддайся навіженій звазі
і, не звіряючись образі,
в тенета попади морок.