Впаду — і знову підведусь,
на ліктях — ізіпнусь.
Ти там — моя русява Русь,
ти там — русява Русь!
Прожектором світанок ша-
стає до сонця світ.
Зіскніла, склиться вже душа,
її тримає гніт.
І тільки гніт той упаде —
і вже од легкоти
на світі білому ніде
не знайдеш місця ти.
- Наступний вірш → Василь Стус – Ви наче нічні криниці
- Попередній вірш → Василь Стус – Навпроти графіка гори
(Оцінок ще немає)