Вся сцена полетіла шкереберть,
геть антураж потрощено до біса.
Роздерта декорована завіса
і гробне тиша, віща, ніби смерть.
Ні постаті — на весь великий кін.
Хіба що порохи ширяють лячні.
А де шаліли пристрасті обачні —
вже владарює сардонічний сплін.
Король наш голий! Гетьте короля!
Скінчилася занудна дивовижа.
І Фавста невситиме чорнокнижжя
провадить на відьомські весілля.
- Наступний вірш → Василь Стус – Прощайте – ви, чотири мури (2)
- Попередній вірш → Василь Стус – Від неба – тільки стягнутий гузир
(Оцінок ще немає)