Рухливі тіні на воді —
мов пасма туги —
хай буть біді — не буть біді —
не мовлю вдруге:
Це чорне озеро німе
в блакитнім ореолі
мої вітрила хай надме
і вкаже шлях до волі.
Завмерли тіні на воді,
немов перед грозою.
Ні, ми уже не молоді,
раз кроплені сльозою
рухливі тіні на воді,
мов привиди сновиддя…
Хай буть біді — оце тоді,
коли пригасне на воді
золочене обіддя.
Хай в пасма осені руді
вплететься промінь ярий.
Люблю мигтіння на воді
відтінених пожарів.
- Наступний вірш → Василь Стус – Я заздрю вам, замурзані коханці
- Попередній вірш → Василь Стус – Старезним рам’ям весь обмотаний
(Оцінок ще немає)