Василь Стус – Ви ходили до Петлюри за штанами: Вірш

Ви ходили до Петлюри за штанами,
ми ж ходили за штанами в магазин.
Ви безштаньки називалися панами,
коли край скривавлений казивсь.
Ви свою виборювали волю,
ми ж її хутенько пропили,
підневільну славословим долю —
так за шкуру сала залили.
Ви побиті за кордон тікали,
нас же везли в заполярний край.
Тільки й того: “пробі“ — ви кричали,
ми ж кричали: “Сталіну, ура!“
Вроздріб, оптом — крамарі, та й годі.
Скільки не торгуйся — не візьмеш,
бо в союзі братньому народів
серп і молот — не голодна смерть,
а довілля, а дозвілля. Знай же
Україна зводить комунізм.
Все не наше — це моє і наше,
лиш — на бога! — щоб ніяких схизм.
Як годують — не перебаранчуй,
як катують — криком не кричи,
як стріляють — все одно пораджу:
може промине — і промовчи.
Партія — вона за маму рідну,
а за батька — мудрий наш генсек,
навіть криком, навіть кров’ю, навіть ридма
ні до яких не лучися сект.
Партія покаже, що й до чого,
Партія — це совість, розум наш.
Наша честь. Отож. І — слава богу —
вік харчуйся з цього казана.