І вирветься із мене птах,
і зрине до небес,
щоб тіло відпустило страх,
і з тим щоб я воскрес.
І заспіває, мов пташа,
дзвінка моя душа.
І буде радісно землі,
що сирі та малі,
пробудемо в височині,
залишимось повік
на безоглядні ночі й дні,
бо так Господь прорік
і долю визначив таку,
щоб поринали ввись,
бо так зозулине ку-ку
застерегло колись.
- Наступний вірш → Василь Стус – Благословенна днино, ти скінчилась
- Попередній вірш → Василь Стус – О не зови мене, не клич мене
(Оцінок ще немає)