Висамітнів день. Висмоктали сили, висотали біль.
Все тобі — чуже. Все тобі — немиле. Все гірке тобі.
А немудре все! Хоч би дотягти, та бодай — до краю.
Світ — уже не світ. Ти — уже не ти. (Хто із вас — конає?)
Хочеш — задушись. Можеш — утечи сам од себе.
Скільки не волай, скільки не кричи, а — порожнє небо.
Хто б тебе почув? Хто б тебе схотів зрозуміти?
Висохло перо. І мулькавий стіл слізьми — змитий.
